Насіння гороху

Горох (Pisum) — рід квіткових рослин з родини бобових. Це однорічна трав’яниста рослина зі слабкими стеблами, що в’ються. Листки перисті, закінчуються гіллястими (розгалуженими) вусиками, за допомогою яких горох чіпляється за інші поверхні.

Народам середземноморських країн він був відомий за 5 тис. років до н. е. Одночасно з народами Європи дрібнонасінний горох вперше ввели у культуру землероби країн Центральної, Передньої і Південно-Східної Азії. У країнах Нового світу історія гороху пов’язана з іменем Х. Колумба, який висіяв його на о. Ізабелла у 1493 р. В Україні горох з’явився приблизно за 500 років до н. е.
Горох холодостійка, відносно маловимоглива до тепла культура. Насіння починає проростати за температури 1-2°С. Проте біологічний мінімум для отримання дружніх сходів гороху становить 4-5°С. За нижчої температури сходи з’являються лише через 15-25 днів, знижується польова схожість та енергія росту рослин. З підвищенням температури до 10°С насіння проростає швидше, сходи з’являються за 5-7 днів (сходи можуть витримувати приморозки до мінус 5-7°С).

Оптимальна температура для утворення вегетативних органів гороху — 12-16°С, генеративних — 16-20°С. Температура понад 26°С негативно впливає на величину і якість врожаю.
Практичне використання
У їжу горох використовується у виді недозрілого насіння (зеленого горошку), споживають у свіжому, консервованому, сухому і замороженому виді. Готують з нього супи, гарніри до різних м’ясних блюд, пюре, салати, а також він служить для прикраси різних блюд.

Горох — надзвичайно цінний продукт харчування. Білка в ньому стільки, як у яловичині. А за калорійністю він переважає її удвічі, оскільки містить багато вуглеводів. Горох також багатий на вітаміни А, В1, В2, В6, С, РР, К, Е, каротин, інозит, холін, мікроелементи (солі кальцію, калію, марганцю, фосфору), полісахариди, крохмаль (близько 50%), жири (0,6-1,5%).
Агрономічні особливості
Висадка: квітень.

Збір врожаю: липень.

Тривалість вегетації: 60-100 днів.